Згідно Закону України 3651-д орган місцевого самоврядування «Райгородська сільська рада» (код ЄДРПОУ: 34176451) був реорганізований і увійшов до складу Михайлівської громади

Для можливості відновлення сайту дзвоніть за телефонами: (0432) 55-43-70 - Метастудія (Вінниця)
Vlada.ua - розробка веб-сайтів для органів місцевого самоврядування

Населені пункти Райгородської сільської ради

Село Райгород

Село Райгород розташоване на правому березі річки Тясмин, за 16 км від районного центру, від залізничної дороги – за 1.5 км, від обласного центру за 50 км. Витоки його історії сягають глибокої давнини. За археологічними даними в околицях села розташовані 42 кургани, які репрезентують стародавню історію Райгорода.

Перші поселення на території села з'явилися ще в епоху пізнього палеоліту, про що свідчать знахідки тогочасних кам'яних знарядь праці. У VII – ІІІ ст. до н.е. територія сучасного Райгорода була заселена скіфськими племенами. Скіфські кургани поблизу Райгорода були розкопані всесвітньо відомим дослідником Трипільської культури В.В.Хвойкою у 1899 році.

Археологами виявлено також поселення давніх слов'ян, а в самому селі Райгород ґрунтовий могильник черняхівської культури.

Перша писемна згадка про село Райгород у польських джерелах датується 23 липням 1б"24 року. Із тодішніх судових справ відомо, що село заснували кріпаки-втікачі з Туровки Волинського Воєводства, а першими власниками села були пани Тишкевичі.

Із 1728 року село Райгород Смілянської волості належало польським магнатам Любомирським. У 1763 - 1764 рр. була побудована перша церква Іоана Предтечі, яку зруйнували в період Коліївщини.

У 1787 році Францішек Любомирський продав Райгород князю Григорію Потьомкіну, після смерті якого у 1794 р. село Райгород перейшло у спадок до графа Олександра Самойлова.

20 березня 1811 року граф Самойлов продав село Райгород із 491 особою ревізьких душ чоловічої статі провіантмейстеру Івану Федоровичу Красовському за 182400 карбованців.

9 листопада 1842 року при Райгородській Предтечівській церкві було відкрито прихідське училище.

У 1848 році поміщик ПорфирІй Іванович Красовський побудував в селі бурякоцукровий завод. За його фінансової підтримки у 1850 - 1855 рр. було збудовано також дерев'яну прихідську церкву Іоана Предтечі, на місці зруйнованої поляками давньої церкви.

У 1860-х роках Райгородський цукровий завод перебував в оренді цукрозаводчика Бродського Ізраіля Маркевича, а з 1875 року - переходить у власність Олександрійського товариства цукрових заводів.

Досить високим, порівняно з іншими селами, був освітній рівень тодішніх мешканців Райгорода. Так, зокрема, у 1883 році при цукровому заводі відкрилося однокласне міністерське училище. Згодом у 1897 році за меценатської підтримки поміщиці Ханенко В.М. було відкрито двохкласне сільське міністерське училище.

На початку XX століття Райгородський маєток перебував у власності Богдана Івановича Ханенка. Станом на 1900 рік у селі проживало 2899 осіб. Земельний фонд села складав 2271 десятину.

У 1905 - 1907 рр. Райгородський цукровий завод виходить на лідируючі позиції в Черкаському повіті, випереджаючи за обсягом виробництва цукру навіть відомі цукроварні графа Бобринського. За своєю фінансовою та виробничою потужністю Райгородський цукровий завод, як свідчить ''Довідник по цукровій промисловості" за 1913 рік, входив у десятку найбільших цукрових заводів Російської імперії.

Найбільша кількість населення за всю історію села зафіксована у 1917 році - 4101 особа. У період з 1917 по 1925 рік село Райгород перебувало в статусі містечка та волосного центру.

У 1925 році Райгородський цукровий завод припинив своє існування, а обладнання з нього було вивезено до Олександрівки (нинішня Кіровоградська область).

Колективізація у селі Райгород супроводжувалася масовими протестами і виступами селян, які не бажали здавати до колгоспів нажите важкою працею майно. У 1929 році було створено колгосп імені Леніна, а згодом-колгосп "Червона армія".

Логічним наслідком колективізації та розкуркулення став голодомор 1932 - 1933 рр., який забрав життя сотень райгородців. По селу були відомі страшні випадки трупоїдства та людоїдства.

Жертвами сталінських репресій 1930-х рр. стали близько 30 райгородців, серед яких священники, вчителі, робітники, заможні селяни та селяни-одноосібники.

Великою трагедією для села стала Велика Вітчизняна війна. На боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками було мобілізовано 495 осіб, з яких 190 загинули смертю хоробрих. Серед багатьох воїнів, які відзначилися в боротьбі з ворогом, особливо слід відзначити Героя Радянського Союзу Чекаля К.Х., партизанів Погрібного І.Є., Андріянова В.С., льотчиків Попова Д.Д., Почку І.А., братів Афанасенко І.Н. та Афанасенко С.Н., воїнів Арсеєнко КЛ, Ворона К.І., Гречка С.О., Іващенко Ф.І., Мартиненко М.Ю., Сергієнко М.Т. та багатьох інших.

Відступаючи під ударами Червоної армії, фашисти спалили більшу частину села, зруйнували школу та залізничну станцію.

За післявоєнні роки господарську розруху Райгорода було подолано. Окрасою села стали двохповерхова десятирічна школа та дитячий садочок з басейном. Більшість сільських хат були побудовані з цегли та перекриті шифером чи залізом. У нових приміщеннях розташувалися колгоспна контора та сільський клуб.

Гордістю села є відомий український кобзар Буханець М.С., колгоспники Дмитренко С.З., Кущовий В.В., Береза С.Х, Бондаренко П.П., Польова М.О., Полукеєва Г., Мохова А., Крупська Н.,Г. Карпенко К., Кугот В.М., Дорошенко Й.І., Витрищак М.І. та багато інших, які своєю невтомною працею сприяли розвитку Райгорода.

На даний час у селі працюють: сільська рада, ДНЗ «Веселка», ЗОШ І-ІІІ ступенів, Будинок культури, сільська бібліотека, фельдшерсько – акушерський пункт, пошта, цегельний завод, 7 магазинів.

Станом на 01.01.2017р. кількість жителів – 1146 осіб.

Село Ярове

Ні в історичній літературі, ні в художніх творах немає відомостей про те, яким було це село в давнину. Збереглися лише народні перекази.

Найбільш сприятливі історичні умови для виникнення багатьох населених пунктів Середнього Подніпровя склалися в ХУІ – ХУІІ століттях. В цей час, в зв’язку з великими географічними відкриттями, ринки Західної Європи потребували величезної кількості товарного зерна. Така ситуація призвела до того, що традиційно сільськогосподарська Річ Посполита змушена була докласти значних зусиль для збільшення поставок зерна на європейські ринки. В гонитві за надприбутками польські земельні магнати посилили феодальну експлуатацію українського селянства та значно прискорили процес розширення своїх земельних площ за рахунок подальшого освоєння малозаселених південних порубіжних земель Середнього Подніпровя.

На хвилі господарської колонізації було засновано велику кількість населених пунктів теперішньої Черкащини. Особливістю даного процесу було те, що він поєднував у собі елементи як організованості, так і стихійності. З одного боку польська адміністрація організувала заснування слобод, а з іншого – масові втечі селян від феодальних утисків на вільні порубіжні землі призводили до стихійного їх заселення та несанкціонованого виникнення багатьох нових поселень.

Село розташоване у низині (яру). Звідси походить його назва ЯРОВЕ. Село розподілене на 3 частини двома річками: Тясмином та Гнилим Ташликом, що є притокою р. Тясмин. Місце злиття двох річок має історичну назву – Вакулівська яма. За давніми переказами першими поселенцями села була велика родина коваля Вакули, яка збудувала собі невелику мазанку в мальовничому місці на березі, де з’єднуються русла двох річок.

Село Ярове підпорядковане Райгородській сільській раді. Кількість жителів – 154 особи, кількість дворів – 113.

На території села є фельдшерський пункт.


Розробка веб-сайтів для органів місцевого самоврядування
Пропонуємо веб-платформи по створенню власного веб-сайту державним органам влади, органам місцевого самоврядування та державним установам
Gromada.org.ua, Rda.org.ua, Rayrada.org.ua, School.org.ua, Osv.org.ua

Логін: *

Пароль: *